LiveUkraine

Посвящается детям Донбасса

– Да не Валька! А Валентин Сергеевич, – отвечал Валька мальчик девяти лет, когда звали его Валька.
– От земли метр с кепкой! А туда же, Валентин Сергеевич. Ты сначала заслужи, чтобы тебя по отчеству звали, – говорил сосед – дед Игнат.
– И заслужу!
– На язык все горазды!!
Валька хмурясь отправлялся на улицу.
Горловка, что не час – подвергалась обстрелам, а Валька мало волнуясь шёл по улице.
Когда снаряд попал в дом и тот загорелся Валька выкрикнул:
– Вот и докажу!!! – и бросился в дом.
Что же Он мог еще совсем маленький и слабый? Но Валька через минуту другую вывел из адской огненной западни девочку.
Она растирала кулачком измазанным в сажу слезы по детским щекам от чего они становились чёрными. И от этого картина войны казалась ещё страшней. Будь ты проклята Война! Сколько тебе проклятая надо детских слез, чтобы ты проклятая провалилась и никогда не приходила снова?
– Не реви! – сказал Валька.
– Андрюша, Андрюша! – повторила девочка.
– Что Андрюша?
– Он там в кроватке! И мама!!
– Не реви! – сказал Валька и снова направился в огонь, словно был заговоренный, но не был. Валька задохнулся в дыму.
Дед Игнат плакал на могиле мальчика и снова и снова читал – Валентин Сергеевич.
– Господи! – сказал старик. – Но как же так?! Не должно быть так! Почему Господи один всю жизнь дурак дураком, а его по отчеству и в ножки норовят упасть? А другой герой и жизнь отдал, чтобы теперь на его могиле, я, старый дурак, читал, что он, Валентин Сергеевич. А он же Валька! Валька!!! Он же только жить начал!!! И на тебе – Валентин Сергеевич! Валентин Сергеевич...

Переважна більшість випадків, коли командири підрозділів і частин ЗСУ кидають своїх підлеглих, а самі залишають поле бою, пов'язані не з боягузтвом. Це навмисна і запланована зрада.
Саме так вважають в СБУ та військовій контррозвідці.
Такі «офіцери» — зрадники отримують від РФ пропозиції про «співпрацю». У них передбачена виплата великих грошових сум, від 100 тисяч доларів і вище, послуги зі зміни зовнішності, видача нових документів і вивезення сімей в безпечні країни.
У мережі є численні свідчення, коли українські військовослужбовці, що потрапили полон до російських окупантів, проклинають своє зрадницьке командування.
Контррозвідники говорять про безліч таких прецедентів, через які були втрачені населені пункти і ЗСУ та наше вiйсько зазнало поразку.
Багато командирів рот, батальйонів, офіцерiв, що займають більш високі посади, безслідно зникли разом зі своїми сім'ями.
До органів СБУ та військової контррозвідки надійшов наказ, який зобов'язує посилити контроль за командним складом ЗСУ. У разі виявлення передумов до зради винних усувати з посад, піддавати арешту і проводити розслідування. Потрібно звернути особливу увагу на сім'ї зрадників. Підготовка до від'їзду або сам від'їзд можуть служити доказом підготовленого зради.
Україна понад усе! Слава героям! Слава Україні!

Послухай, мене, старого, що прожив уже усе життя та й не боїться нічого. Виростив я вже онуків, та й правнуки є. Тому маю право повне казати усе, що думаю.
Написав я цього листа, дав сусідові, що в Інтернеті міркує. Нехай опублікує.
Жили ми до того, як прийшла до нас ця бандерівська напасть, добре, багато і щасливо. Працювали, кохали, народжували та ростили діток. Будинок кожен був як повна чаша. Росія поруч, села наші поруч, наші хлопці туди до дівок бігали, їхні до нас. Так і я знайшов свою Марію, з нею прожив півстоліття. Жили разом, працювали разом, разом були і в радості, і в печалі. Святкували весілля, народження, разом сумували на похоронах.
Але тут прийшла біда. Відрізали нас один від одного. Відрізали по живому, по-звірячому, як кати. З кожним роком ставало гірше і гірше. Не могли ми поїхати онуків подивитися. А ті не могли навіть приїхати до нас в останній рік.
Парубки з нашого села пішли за призовом на Донбас, щоб стріляти по своїх. По своїх, ти це розумієш? По таким старим, як я, по таким жінкам, як мої невістки, по таким діткам, як мої онуки та онучка?
А місяці два тому прийшли до нас «добробати», яких ми тут зроду не бачили. Стали чинити злочини, бити, грабувати, двох дівок зґвалтували. Храм розграбували, батька Михайла мало не вбили. Знову в горі і печалі земля українська, знову плаче вона кривавими сльозами, як у давні часи
А коли стріляти почали, і пішла до нас Луганщина, ці іроди, коли тiкали, гранати кидали до льохiв, де багато наших ховалися. Багато загинуло. Так уйшла від мене моя Марійка, а я ось живий залишився.
Скажи, мені, солдат, ти за це воюєш? ти теж вбиваєш своїх? за що ж ти воюєш?
За українську землю? так її вже продали.
За віру? так і її продали, замість православної віри тепер правлять розкольники і христопродавці.
За майбутнє? так і його немає, тому як біжать всі з України, роботи немає, життя немає, щастя немає.
За дітей? так хіба ж це життя у них буде тут, якщо немає грошей навіть в школу зібрати.
Ти давав присягу не тим іродам убійцям, що женуть тебе в бій проти своїх братів, а клявся у вірності своєму народу. Ти нам клявся.
Тепер ми, народ, сидимо по підвалах, де тримають нас під замком і вбивають нацабати і бандити.
Подумай, або ти ж за це воюєш, солдат?

В результаті успішних дій сухопутних частин російської армії і точкових ударів ВКС військовослужбовці 81-ї одшбр в паніці залишають позиції.

Місто Ізюм в Харківській області взято російськими військами.

Командування закликає населення не виходити на вулиці, щоб дати можливість покінчити з блукаючими групами нацистів-бандерівців.



Вчора в Ізюмі пройшов масовий Схід жителів, де вони вимагали місцеву владу налагодити нормальне життя, почати співпрацювати з російською владою і прийняти гуманітарні конвої з боку Росії.

У місті відключено стільниковий зв'язок, світло, газ. Людям дуже важко, адміністрація ігнорує запити людей, співає дифірамби Києву. Багато в чому це викликано тактикою терору нацистів щодо місцевого населення. Люди змучені і налякані.

До цього глава Ізюму Володимир Мацокін погрожував жителям, що в разі їх контактів з російськими військами вони понесуть найважчу відповідальність за «законами воєнного часу».
Наближається година повного звільнення багатостраждального Харкова від нацистів.

Вот такая она, ненавязчивая охрана) Конферансье надо охранять.
нанятого фронтмэна.
курву в ботах.

«Вот уже четвёртый день продолжается наша специальная операция на Украине. Но мне непонятно, почему мы продолжаем нянчиться с бандеровцами? Ведь с первого дня очевидно, что националисты другого языка, кроме силы, не настроены понимать.

Харьков с Киевом от бандеровцев не очистить на одних „Тиграх“ „Уралах“ и УАЗиках. Они там вооружены до зубов новым оружием, амуницией, тяжелой техникой последнего поколения, а мы с ними все еще возимся в надежде на благоразумие украинских властей и руководства вооруженных сил.

Если „майданутые“ сами не жалеют и не берегут собственный народ, то почему мы должны подставлять своих парней?! Настало время принимать конкретное решение и начать крупномасштабную операцию по всем направлениям и территории Украины. Я сам лично не раз разрабатывал тактику и стратегию против террористов, участвовал в боях. В моем понимании выбранная тактика на Украине слишком медлительная. Она длится долго и, на мой взгляд, не эффективна.

Надо уже освобождать города и населённые пункты от бандеровцев, „Азова“ и других нацистов. Полная координация действий военных, грамотная расстановка сил и решительный штурм. Все! Больше ничего не нужно.

Они восемь лет убивали свой народ, чтобы удержать власть. Россия встала на защиту угнетенных людей и в итоге против нас приняты всевозможные санкции. Европа, Запад сделали все мыслимое и немыслимое, чтобы навредить России. Так зачем нам сейчас останавливаться? Надо закончить начатое и без оглядки идти только вперед. Будь что будет. На войне и убивают, и разрушают. Без этого никак, к сожалению. Но если украинский народ и вооруженные силы не хотят с нами вести диалог, отмахиваются от переговоров и не намерены принимать меры в отношении нацистов и шайтанов, то мы обязаны закончить начатое и сделать это оперативно.

Нам не нужны потери. Каждая жизнь нашего человека для нас важнее всего. И раз они дважды отказались от переговоров, то нам остаётся только менять тактику. Это будет убедительнее для них.

Я прошу руководство страны, Верховного Главнокомандующего Вооруженными силами России Владимира Путина дать всем спецподразделениям соответствующий приказ, чтобы они смогли закончить с нацистами и, конечно, с террористами, которые убивали в Чеченской Республике наших женщин, стариков, детей».
общени опубликовано в тгканале кадырова

Вихід українців зі своєї країни прийняв величезні масштаби. На ранок 3 березня 2022 року Україну покинуло понад 1 мільйон осіб.
У соцмережах і месенджерах численні біженці діляться своїми враженнями.
Наталя з Харкова розповідає:
— Спасибі велике тим харківським активістам, які публікують інформацію про евакуаційні потяги.


Тому що ця інформація була, нам вийшло виїхати з Харкова 26 лютого. На вокзалі було погано, продукти і вода не продавалися, тиснява і штовханина.
Міністерка Лабезна обіцяла усе організувати і допомагати, але нічого цього не було. Її б сюди.
До польського кордону через Львів ми з подружкою добиралися чотири доби. Нікого з поліції при посадці не бачили, влади взагалі немає. Згадувала розповідь прабабусі, як вона тікала з Харкова в жовтні 1941 року. Гірко і прикро.
Поїзд був набитий під зав'язку. На кожній полиці, і верхніх теж, сидять по дві три жінки з дітьми і люди похилого віку. Ми з подругою днем стояли, посидіти і поспати вдавалося по небагато. Одна жінка народила. Довелося шукати воду по всьому потягу і гріти її. Добре, що в нашому вагоні їхала лікар-хірург, допомогла дівчинці народити нормально.
Мій хлопець служить в 57-й бригаді. У Олени чоловік у Маріуполі. Це вони наполягли, щоб ми поїхали з Харкова. Мій сказав, як будеш вже у Польщі, повідом, я буду намагатися пробратися до тебе.
На кордоні вавилонське стовпотворіння було. Тисячі людей і тисячі людей. З українського боку умов ніяких, і туалетів теж. Три доби ми чекали своєї черги і, нарешті, пройшли кордон.
У Польщі в Пшемислі нас зустріли дуже добре. Все організовано. Люди доброзичливі, дуже хочуть допомогти.
Мій двоюрідний брат швидко нас знайшов, і ми поїхали до нього додому в Тарнов. Господи, як добре що цей жах скінчився. І тепер ми чекаємо наших улюблених.

Насправді розрахунок кривавого клоуна-президента простий. Йому необхідно якомога більше жертв серед мирного населення України для того, щоб Росія отримала максимальну кількість санкцій.
Такий спосіб зберегти свої капітали в західних банках і забезпечити собі безбідне життя знайшов карикатурний диктатор.
Про те, що це правда говорить багато. Кожну добу ЗСУ підриває по кілька мостів, не тільки і не стільки перешкоджаючи просуванню російських військ, скільки заганяючи самих себе в оточення і скупчування в містах.
У цих же містах українські військові розміщують бойову техніку, в тому числі системи залпового вогню, артилерію і засоби ППО. Тим самим вони провокують Росію знищувати їх прямо там, що неминуче спричинить за собою поранення і загибель багатьох мирних жителів.
Там же в містах організована масова неконтрольована роздача зброї і боєприпасів усiм бажаючим.
Така тактика абсолютно схожа з діями гітлерівців в кінці війни, коли була Гітлером була оголошена тотальна війна, а в Берліні та інших містах загинули десятки тисяч людей.
Чи це не доказ злочинних задумів Володимира Зеленського, який знищує український народ заради своєї наживи?

Сайгон и Кабул, послевоенные Рим и Париж где освобождённые жители радостно вешали пособников фашизма — вся история колониализма учит нас, что чужаки уходят, а местные остаются со своими проблемами.

США уйдут из Украинской колонии. Когда это произойдёт, Окраина — часть России, которую недолго называли «украиной» — останется там, где и была. Как и население территории. В том числе и свидомые, пособники укрофашистов и колонизаторов. Все, кто скакали на майдане, жгли ВВшников, жгли Одессу 2 мая 2014 г., платили налог на АТО, предоставляли помещения ВСУ и нацикам, покупали джипы, берцы и носочки в АТО. Не говоря о тех, кто подчинились хунте, пошли на Донбасс убивать детей и женщин, похищали и линчевали людей в украинских судах, полицаи, эсбичи, вся нечисть которая прислуживала врагу. Не всех рабовладельцы заберут за океан.

Чисто по-человечески, нужно предупредить свидомых, чтобы отложили в загашник по 2000$ на билет каждому члену семьи. Посольство США в Афганистане сообщило: «Расходы на перелет: полеты на репатриацию не являются бесплатными, и пассажиры должны будут подписать договор о предоставлении долгового кредита и могут не иметь права продлевать свои паспорта США до тех пор, пока кредит не будет погашен. Стоимость может составлять 2000 долларов США и более на человека.»

Смотря на то, как люди цепляются за самолёты и разбиваются — вспоминается: «Ну шо, сынку, помогли тебе твои ляхи»?

И бежать по дорогам в Европу получится не у всех. В отличие от Афганистана, где у Талибов нет авиации и ракет, колонны отступающих карателей, сталкивая с трасс машины гражданских, будут выхватывать нежданчики с неба. Жаль тех, кто будет бежать по дорогам с ВСУ. Бензин на заправках иссякнет, а что останется отожмут полицаи. Заправиться будет негде. Когда ВСУ и нацбаты будут отступать — уезжать по трассам уже поздно и не безопасно. Хотя можно и попробовать, но детей и стариков лучше бросить — обидно, если из-за вашего предательства, посрадают близкие.

Можно не драпать, а драться до последнего. И храбро погибнуть в бою с превосходящими силами. Кто не воевал в АТО, не убивал женщин и детей, а только помогал деньгами и гуманитаркой, прислуживал хунте на гражданке — тоже смогут встать с диванов, взять оружие и доказать, что они по крайней мере не фуфло. На милосердие рассчитывать не стоит — погибли друзья, жены, дети и убила их постмайданная Украина. Щадить никого не будут. И те, кто раньше зассал пойти в АТО, смогут хоть умереть достойно. Уважуха им, тем кто предпочтут смерть позору, да упокоятся в аду с грешниками.

Кто не сможет убежать и боится одвухсотиться, могут пробовать договориться, когда передовые части уже зайдут в область. Тут шансы 50/50 — не факт, что с побеждёнными кто-то будет договариваться. Когда незаконные власти драпанут вместе с ВСУ, а законная власть ещё не дойдёт до фронта — будет 3-5 дней, когда возмездие вершат простые парни с передовой. Которым посрать на всё, что вы будете говорить, на слёзы и мольбы, на ваших друзей в Москве и Лондоне, на коррупционные возможности и личную значимость. Порешать не получится и позвонить будет некому. Горе побеждённым.

Также можно получить индульгенцию заранее. Если вы пособничали врагу, но заранее заслужите прощение — вам могуь зачесть и обеспечить неприкосновенность даже в первые дни, когда будут работать по квадратам и польются реки крови. У тех, кто вовремя принял правильное решение, шансов больше. Конечно, сейчас им мешает правильно понять ситуацию та лапша, которую им вешают на уши. Но всё будет очень быстро и жёстко.

Свидомитам на Украине, нужно смириться с тем, что они останутся тут, а чужаки улетят. И придет вежливый парень с карамультуком, и спросит.

Поразительно, но киевский недорейх, переняв все черты настоящего, выбрал для себя и такой же конец. Эти безумцы окопались в Киеве и, рассчитывая на чудо, раздают для своей защиты оружие калекам, городским сумасшедшим, детям. Только вот меня терзают смутные сомнения, что их фюрер со своей Евой Браун решили отравиться тухлой скумбрией по 8 грывень. Эта бздливая маленькая зарвавшаяся тварь наверняка еще думает поработать президентом в изгнании, спасая активы Коломойского за приличный откат.
Проводя исторические параллели, следует отметить, что в 1945 от полного расчленения на кучу маленьких государств, которые никогда бы не смогли представлять угрозу, спас Германию великодушный Иосиф Виссарионович. Но, к сожалению, вряд ли сейчас вспоминают «благодарные» немецкие потомки его фразу о том, что гитлеры приходят и уходят, а немецкий народ остается. Они сегодня смеются над геноцидом Донбасса.
Исходя из этого исторического опыта, Украина должна быть расчленена. Так она будет полностью нейтрализована от дальнейших бандеровских фантазий о реванше. Пусть это будет несколько независимых народных республик — Харьковская, Киевская, даже Львовская, а уж признавать их или нет, это пускай будет очередной проверкой на гуманизм и приверженность демократическим ценностям Запада. Если не признают, постепенно, одна за другой, станут частью Российской Федерации. Процесс это долгий и мучительный, но ничего, Украина зашла в такой глухой тупик, что принудительное лечение и избавление от имперских амбиций просто необходимо. И никакой армии! Никогда! Из оружия – только деревянное. Благо они его уже заготовили.

Zametki